Музей майбутнього Володимира Бондаренка

Я ще більше заповажав Володимира Бондаренка. Можливо, на таких людях і тримається Україна!  Завдяки Фестивалю вільних музеїв, команда журналу «Музеї України» розпочала вивчення діяльності музеїв недержавної форми власності. У дощову неділю ми вирушили до села Бузова – в етнографічний комплекс «Українське село», створене народним депутатом України Володимиром Бондаренком. День видався насиченим.

Пан Володимир, запрошуючи до музею, попросив приїхати відразу після ранкового богослужіння. Однак, через проблеми з транспортом, ми, з лауреатом Шевченківської премії, засновником музею «Козацькі землі України» Володимиром Недяком, дісталися комплексу лише після обіду, тож господаря вже не застали, із задоволенням поспілкувавшись з чарівною Катериною Тимошенко – директором Приватного історико-етнографічного комплексу «Українське село».

За її словами, проект виник випадково. Під час виборчої кампанії, на В.Бондаренка було вчинено замах. Дивом врятувавшись, пан Володимир поклявся збудувати на тому місці церкву. Що згодом і зробив. Придбав землю, поставив церкву. Поруч встановив дві старовинні хати. Потім ще. Поступово обросли експонатами. Так і виник один з кращих приватних скансенів України.

«Наш комплекс створений для того щоб кожна людина, якій не байдуже, якого вона роду і де вона живе, на власні очі пізнала велич і красу Української землі та її народу. Прийшовши до Українського села ви згадаєте своє коріння та ким ви є насправді: через храм Божий зможете заглибитись у свою душу і приблизитись до Бога; через ознайомлення з українською стародавньою архітектурою, побутом та народними ремеслами відчути себе нащадками та співучасниками могутнього української народу та культури; а через споглядання надзвичайно красивої природи: лісу, квітів, чистоти та охайності, загорітися бажанням створити подібну красу на тому шматочку землі, який є біля вас. Саме таким чином, через пам'ять про своє, любов до рідного та спільними зусиллями, наш народ буде щасливо існувати і ми зробимо нашу Україну красивою і прекрасною». – написав Володимир Бондаренко.

Хочу звернути увагу засновників і директорів музеїв на сайт Українського села - http://etno-selo.com.ua/index.php?lang=ua ! Переймайте досвід!

Фактично, комплекс розділений на три частини: храмову, музейну і розважальну. Духовність, історія і бізнес. Вхід безкоштовний. Хоча, вхід до хат платний. 5 грн. 6 хат – 30 грн. Хоча, на мою думку це не краще рішення. Оптимальніше було б зробити платний вхід до музейного сектора. Є чимало хитрих туристичних фірм, які привозять групу, просто випускаючи туристів до скансену… Та і статистику вести практично неможливо… Хоча…

Особисто мене вразив зоопарк. Розкішне поєднання. На озері – лебеді та інші птахи. Вепри, віслюки, пави, фазани, нутрії… Ще б дроф завели! Ото була б екзотика! Спитайте у Степана Гавриша! Дітлахи у захваті! Справжній інтерактив, динамічний музей, про який так люблять глибокодумно розмірковувати грантожери та бюджетні музейники, що за своє життя так і не спромоглися чогось самостійно зробити від початку і до кінця. Приїдьте у Бузову – зрозумієте. Люди давно зробили те, чого ви навіть не уявляєте.

Тут випікають власний хліб. Дорогий. 40 грн буханець. Купують цінителі.

Є власна олійниця, зроблена за старовинною схемою. Роблять олію. Дорога. Але можна скуштувати і купити як харчовий сувенір.

Є гончарний цех. Кузня. Реставраційна майстерня. Сувенірні крамниці…

Кілька будівель використовуються як готель і розважальний центр з повним «фаршем». Є кафе і ресторан. Як на мене – дуже дорогий. Ціни можна знизити кардинально!

Тут не чекають бюджетного фінансування, якого ніколи не було і не буде. Заробляють і розвиваються виключно власним коштом. Відповідно, ніяких ілюзій ніхто не має. І це прекрасно! Нормальні українці живуть реальним життям, щось заробляють, аби утримувати музей і сім’ї. Так і треба! Аби не заважали! Скарг і скиглення я не почув. Люди працюють, думають про майбутнє, вивчають досвід. Спілкуючись, отримав потужне моральне задоволення. Навіть гордість! Навіть легка біла заздрість виникла. Вже у тій моїй частині, як директора приватного Музею плакатів. Я побачив вже втілену мрію. Реалізований музейний проект. Можливо, музей майбутнього.

Дуже раджу вчителям столиці і області привезти у Бузову дітей! Не пожалкуєте! Переяслав, Пирогів, Нові Петрівці – знані центри, куди направлені туристичні потоки, і «Українське село» Володимира Бондаренка у Бузовій. Альтернатива. І побувати треба скрізь!

Ми запросили Володимира Бондаренка до оргкомітету Фестивалю вільних музеїв. Радимо всім музеєтворцям тут побувати. Це певний успішний стандарт.

Найближчим часом плануємо відвідини Черкащини – Вереміївка…

До речі, місце поблизу скансену дійсно має якусь потужну енергетику. Коли наше БВМ виїздило на головну дорогу, звідкись на шаленій швидкості, виникла Шкода. Від зіткнення врятувало кілька сантиметрів…

На підсвідомому рівні вже чекаю нових поїздок, знайомств з незвичними людьми, колекціями. Це окрема каста – музеєтворці!

А Володимира Бондаренка і його команду щиро поважаю! Хай щастить!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», координатор Фестивалю вільних музеїв

Із задоволенням поспілкувалися з чарівною Катериною Тимошенко – директором Приватного історико-етнографічного комплексу «Українське село».