Кримський край

КГБ И САХАРОВ: ТРАГЕДИЯ ГЕНИЯ.

defaultNick — Thu, 18 Aug 2011 17:21:34 GMT

КГБ И САХАРОВ: ТРАГЕДИЯ ГЕНИЯ.
Записки офицера КГБ.

Ровно двадцать лет назад, в октябре 1985 года, я приехал в Горький для прохождения высших курсов контразведки КГБ СССР. Я спросил у ребят из горьковского управления КГБ, что случится, если я встречусь с находившемся там в ссылке Андреем Сахаровым.
- Ты просто задашь лишнюю работу нам и полсотне хороших ребят из Москвы.
- А как он воообще, Сахаров? - поинтересовался я.
- Сахаров в порядке. А вот с женой он круто ошибся. Угробила бы она его, если бы не мы.
Жизнь гения-ядерщика Андрея Дмитриевича Сахарова была трагедией, несмотря на все звания, премии, открытия, славу и принадлежность к элите ученого мира. В трагедии этой не виноват ни Генсек ЦК КПСС Брежнев, ни председатель КГБ Андропов, ни советская власть, ни советский народ. Виноват сам, Сахаров, и трагедия его в том, что он лишил себя дела, для которого был рожден - уникальный случай среди гениальных ученых. Он хотел спасти человечество, а стал пешкой в игре под названием "холодная война”.
Вообще, в отношении гениев действуют два правила:
1. Гением надо родиться.
2. Гениев с нормальной психихой не существует, в связи с чем ими можно манипулиролвать.
На Сахарова распространялись и другие, уже государственные правила: он принадлежал к высшей номенклатуре, имел личную охрану (это уровень Политбюро), зарплату рублей под тысячу, спецпродукты, спецлечение (ЦК), квартиру, дачу, машину и т.д., и т.п.. Всем этим он с удовольствием пользовался, и вполне заслуженно.
С КГБ у Сахарова НИКОГДА не было проблем. Более того, незадолго до смерти, в конце своей непростой и нестандартной жизни, он привел в бешенство всех советских "диссидентов” и "демократов” заявив, "ЧТО КГБ - ЕДИНСТВЕННАЯ НЕКОРУМПИРОВАННАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ СССР”, что подразумевало необходимость управления страной людьми из органов госбезопасности.
КГБ круглосуточно охранял Сахарова. КГБ санкционировал его допуск к совершенно секретным работам и не ошибся - НИГДЕ И НИКОГДА Сахаров НЕ ГОВОРИЛ ОБ ИЗВЕСТНЫХ ЕМУ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ТАЙНАХ.
КГБ дважды проводил официальные беседы с диссидентом Сахаровым в исключительно корректной форме.
КГБ спас Сахарова от смерти во время голодовки по абсурдному поводу. КГБ пошел навстречу Сахарову (в 1984 году во время горьковской ссылки), поместив его в госпиталь и пригласив из Москвы известного психиатра профессора Рожнова - таким образом, он на время был избавлен от семейных стрессов.
Председатель КГБ Юрий Андропов, превративший Комитет в лучшую спецслужбу в мире, был интеллектуалом и "проблему Сахарова” вынужден был перевести в "Дело Сахарова” под давлением Брежнева.
"Дело Сахарова” появилось в 1968 году после выхода его "Размышлений...”, кульминационным пунктом которых была утопическая идея о создании "всемирного правительства”, всеобщей любви и мира.
Логика мышления и поведения Сахарова противоречила элементарному понятию здравого смысла. Дело в том, что он, как ведущий физик-ядерщик, регулярно получал от разведки КГБ и Генштаба минобороны соответствующую совершенно секретную информацию, документацию и образцы из-за рубежа, и прекрасно понимал, что разработку новых видов обычных и ядерных вооружений никто, нигде и никогда не остановит, а мирное сосуществование основано исключительно на военном паритете.
Видимо, испытания ядерной и водородной бомбы оказали слишком сильное влияние на Сахарова, в то время - совсем молодого 30-летного академика, в начале 50-х. Это неудивительно - простая документальная съемка испытаний ядерного оружия производит впечатление конца света и вызывает ужас.
Однако дальше Сахаров неожиданно разворачивается на 180 градусов и начинает обвинять власть в уголовном преследовании людей, занимающихся антигосударственной деятельностью и призывает к развалу СССР. (Кстати, в США за письмо президенту с угрозами вы получите 20 лет тюрьмы, даже если вас признают сумасшедшим).
Дошло до того, что трижды герой соцтруда и лауреат Нобелевской премии мира стал устраивать драки с милиционерами у зданий судов в 1976 и 1978 годах) к неописуемому восторгу западных журналистов.
КГБ ограничивалось тем, что фиксировало происходящее на пленку. Эти скандалы уж точно не имели отношения ни к гонке вооружений, ни к выводу ядерного оружия в космос. О науке было забыто вообще.
Андропов фактически оберегал Сахарова - КГБ не трогал его 12 (двенадцать) лет. Кампании в прессе начались по требованию Суслова, старого сталиниста.
Однако Сахаров стал давать регулярные интервью из которых на Западе выжимали максимум пропагандистской пользы. После интервью по поводу ввода советских войск в Афганистан терпение Брежнева иссякло - стало ясно, что Сахарова целенаправленно "играют” для активного противодействия внешней политики государства.
Андропов сдался, но и тогда Сахаров не был ни арестован, ни осужден - его просто оградили от западных корреспондентов, выслав в Горький. Была также надежда, что он вернется в большую науку.
Надо сказать, что город Горький (я уже говорил, почему там находился в 1985 году) - это специфическая огромная (гораздо больше миллиона жителей) закрытая зона оборонных заводов, где производилось все - от атомных подлодок (завод "Красное Сормово”), бронетранспортеров (знаменитый "ГАЗ”), оборудование для спутников-шпионов (завод по производству телевизоров), истребителей (завод по производству авиа-двигателей), до химического оружия (вредные выбросы в атмосферу и слив отходов проводили по ночам).
Я был на заводе "Красное Сормово” - огромная территория в пол-Бруклина, город под землей. На поверхности стояли здания без окон, на территории никого, звенящая тишина, поле до горизонта. Я остался там до поздней ночи, чтобы посмотреть спуск на воду очередной атомной подлодки).
Рабочий класс в то время зарабатывал хорошо, но и алкоголизм там был массовым, поголовным и наследственным. Пили мужчины, женщины, старики, подростки. Пили в больницах умирающие от цирроза печени. Рабочие оборонных заводов выпивали прямо в цехах. В Горьком было огромное количество разводов и множество разведенных, одиноких, красивых и очень... приветливых женщин.
С оперативной точки зрения город также представлял проблему - рабочие считали, что в их пролетарском городе врагов советской власти нет и быть не может (кроме Сахарова и Боннэр), поэтому местным сотрудникам УКГБ удавалось вербовать агентуру с большим трудом.
Я общался с руководством 5-го отдела горьковского областного управления КГБ, в "ведении” которого находился Сахаров и хорошо знаю ситуацию изнутри.
По Сахарову работала большая группа из Москвы, из 5-го Главного управления КГБ СССР (работа по объектам, занимающихся антигосударственной деятельностью в форме антисоветской агитации и пропаганды), включая бригаду наружного наблюдения.
В отсутствие Сахарова и Боннэр проводились скрытые обчски и изъятия. Жители соседних квартир были завербованы, квартира Сахарова просматривалась и прослушивалась, в т.ч. телефонные разговоры (связь отключали, если Сахаров пытался дозвониться в Москву). Вся корреспонденция перлюстрировалась и часть ее изымалась.
Связь с диссидентами и западными журналистами шла через Боннэр, которая до 1984 года ездила на машине в Москву. В конце концов, "наружке” КГБ надоело за ней мотаться - они угнали и сожгли машину Боннэр (это называется "обезвредить” объект).
У дома, где жили Сахаров и Боннэр находились стационарные посты наблюдения (типа закрытых торговых киосков). Наблюдение велось из машин и близлежащих домов и, естественно, во время выхода "объекта” в город.
У самого подъезда (Сахаров жил на первом этаже) находился круглосуточно переодетый в милицейскую форму сотрудник "наружки”, который ограничивал допуск в квартиру. Как-то Сахаров заявил по этому поводу протест, после чего вечером пришли двое выпивших "возмущенных рабочих” и разбили окна квартиры Сахарова. После этого "милиционер” из КГБ появился вновь.
Настоящие рабочие и вообще зеваки также проводили "экскурсии” к дому, ставшему местной достопримечательностью. Сам Сахаров, кстати, работал ранее в Горьковской области в закрытом научном городке - Арзамас-16...
Кстати, именно КГБ не допустил смерти великого физика. Наряд милиции взломал дверь его квартиры и отвез его в госпиталь, когда Сахаров объявил голодовку...
Потом был приход Горбачева к власти, возвращение Сахарова в Москву, избрание его депутатом Верховного Совета и... смерть в 68 лет.
Гениальный ученый не стал и не мог стать политиком - он слишком любил человечество.
В этом была его трагедия.
А, может, триумф?

Михайло КРЫЖАНОВСКИЙ

Кирилл и Третий Рейх – служители Бога

defaultNick — Mon, 15 Aug 2011 02:13:00 GMT

Кирилл и Третий Рейх – служители Бога

У христиан есть правило: если грешен – получи несчастье в наказание, не грешен – для испытания. Вот и Патриарх Кирилл хочет нас убедить в том, что Бог наслал на СССР войска Третьего Рейха в качестве орудия любви и вразумления...

За Родину, за Господа Бога!

Во как, уважаемые! Вы только представьте себе такое! Великая Отечественная война – это наказание за грех, за страшный грех богоотступничества всего народа, за попрание святынь, за кощунство и издевательство над Церковью, заявил наш «любимый» патриарх всея Руси. Бог послал на нас войска Третьего рейха в качестве орудия любви и вразумления. Крестовый поход против богоотступников. Православные иерархи благословляли: «правительство Рейха найдёт с нашей стороны полное согласие и поддержку», «да благословит Всевышний великого Вождя Германского народа, поднявшего меч на врагов самого Бога»

Это, что? Вообще, как это можно воспринимать, то ли серьёзно, то ли со смехом или же это клиника? Но это всё на официальном сайте патриарха. Я понимаю, что это была бы газетная жёлтая утка, но тут! Как такое вообще может приходить человеку в голову? Ну как?

На захваченных территориях нацисты открывали православные храмы, в которых желающие могли помолиться «о христолюбивых властях народа Германского» и о скорейшей победе немцев. «Победу подай, Господи, вождю народа германского Адольфу Гитлеру», взывали священники Псковской православной миссии. Большую поддержку от православных иерархов получила «Русская освободительная армия» Власова. Эта поддержка не ослабевает до сих пор: в 2009-м году руководство зарубежного крыла ЗАО РПЦ выступило с заявлением, согласно которому Власов – истинный патриот России. Как это назвать, даже и не знаю.

Напомню, что советский генерал-лейтенант Андрей Андреевич Власов считается главным предателем в истории Великой Отечественной войны. В апреле 1942 года, будучи командующим 2-й ударной армии и по совместительству заместителем командующего Волховского фронта, он попал в плен и пошёл на сотрудничество с немцами, позднее став руководителем военной организации коллаборационистов из советских военнопленных – Русской Освободительной Армии (РОА). Переход Власова на службу к немцам был одним из самых неприятных для Советского Союза эпизодов войны. Были и другие офицеры Красной армии, ставшие предателями, но Власов стал самым высокопоставленным и наиболее известным.

Но вот в войне наметился перелом. Вдруг оказалось, что все Советские солдаты резко стали верующими: На войне не было неверующих, а отличие заключалось лишь в том, что одни умели креститься, а другие – нет. И те, и другие, поднимались в атаку с одним воздыханием: «Господи, спаси, помоги, защити», – рассказывает патриарх Кирилл.

Вы спросите, каким образом атеисты в одночасье становятся верующими? Да очень до безобразия просто: см. фото 1. Вот так вот, уважаемые, вот так.

После такого всплеска духовности Бог решил, что вразумление можно сворачивать, и даровал нам Победу. Не ищите тут заслуги Советской армии: враг был настолько хорошо организован, вооружён, превосходил нас по всем возможностям, что наша победа не может восприниматься иначе, как чудо… Такую интересную версию событий распространяет и государственное зомби-телевидение.

Священник ЗАО РПЦ Владимир Петров призывает коллег не врать!!!: «Как же лживо звучат наши с вами слова о том, что якобы в войне победил именно православный народ. Конечно, хорошо бы, если бы каждый русский воин шёл в бой с молитвой Иисусовой на устах и в сердце, а умирали не со словами «прошу считать меня коммунистом», а со словами «С нами Бог». Но в ту войну это было не так, братья и сёстры. Вернее, так было, но не в Красной Армии, а у фашистов. На их фашистских штандартах и эмблемах было написано: "С нами Бог”. На их танках и самолётах были кресты…»

А раз уж военные успехи зависят только от того, как мы обращаемся с ЗАО РПЦ, становится понятно, почему мемориалы Победы заменяют на храмы, почему церковь так нагло требует себе в собственность военные объекты (в том числе – хирургический корпус саратовского военного госпиталя), почему калининградские замки (полученные по итогам войны) передаются РПЦ, почему в военных учениях участвуют «Военно-полевые храмы на базе КАМАЗов».

Вот Вам не смешно? А мне так больно смотреть на это: фото 2.

Последние новости и вовсе приводят в шоковое состояние, пишет журнал Деньги, «…В 57,6 млн. руб. в год обойдётся налогоплательщикам содержание православных священников, которые в 2011 году заполнят штатные должности в Вооружённых Силах РФ. Духовным окормлением военнослужащих в нынешнем году займутся 240 штатных священнослужителей».

Согласно 14-й статье Конституции, религиозные объединения отделены от государства. Как в светском государстве может существовать штатная должность православного священника? Кроме того, согласно 8-й статье Федерального Закона о статусе военнослужащих, создание религиозных объединений в воинской части не допускается.

«С верой и надеждой, с упованием на помощь божию и предстательство царицы небесной идти по тому пути, который указывает нам Господь. Аминь!» Такие слова произнёс патриарх всея Руси и…

«Помолясь» за нас с Вами, грешников, и взяв тяжкие грехи наши, взошёл с сияющим видом на чёрную яхту «Паллада» с тонированными стёклами, с российскими гербами на бортах и триколором на корме: см. фото 3, 4, 5, 6, 7.

Эх, всё до боли скромное убранство этого «корыта» ибо не может быть по-другому.

«Паллада» – эксклюзивное судно класса люкс, его описание можно найти в каталогах самых известных яхт. Оно было построено на верфях голландско-российского консорциума Timmerman Yachts в 2003 году по проекту голландского архитектора Гвидо де Грота. Яхта рассчитана на комфортное размещение 8 человек, плюс имеются каюты для четырёх членов экипажа. На борту устроены гостиная с домашним кинотеатром и барной стойкой, столовая с обеденным столом на 8 персон и несколько спален, часть из которых имеют королевских размеров двуспальные кровати. Полы покрыты белыми коврами. Белая кожаная мебель изготовлена из элитных пород дерева. Яхта оснащена современным оборудованием: в том числе системой электронной картографии, радиолокационной станцией «СОНАР», приёмником навигационных предупреждений, камерами швартовки и носовым подруливающим устройством.

Когда Патриарх Кирилл путешествовал на «Палладе» в Ярославскую и Ростовскую епархию, его пресс-служба, освещавшая через светские СМИ это событие, деликатно именовала «Палладу» «небольшим судном». Да уж действительно маленькое «корытце», а теперь – о стоимости и теххарактеристиках.

Стоимость судна составляет $4-6,7 миллиона долларов. Годовое обслуживание подобных яхт обходится в среднем в 10-20% от стоимости. Для яхты построен собственный причал.

Общая длина – 32 м.

Ширина – 7,45 м.

Осадка при полной загрузке – 1,8 м.

Крейсерская скорость – 12,5 узла.

Запас хода – 2500 морских миль.

Запас топлива – 24 000 л.

Запас пресной воды 3000 л.

Двигатели – 2 х Caterpillar 3196 (2x374 л.с.).

Материалы корпус/надстройка – сталь/алюминиево-магниевый сплав.

Класс – Det Nordske Veritas (DNV) +1A1 LC Yacht R0 E0.

Соответствует требованиям МСА.

Размещение гостей – 8 человек в 4 каютах. Экипаж – 4 человека в 2 каютах

Проектант – Guido de Groot Design/Guinton Naval Architects/МССЗ.

Дизайн интерьеров – Guido de Groot Design.

Принимая в дар яхту с языческим именем «Паллада», святые отцы пообещали дать ей более подходящее православное название – «Всецарица». Как поясняется на сайте Валаамского монастыря – в честь Иконы Божией Матери, именуемой «Всецарица», написанной на Афоне и подаренной Валаамскому монастырю афонской братией. Сейчас эта икона является одной из святынь обители и находится в храме Преподобных Сергия и Германа Валаамских.

Богоматерь подождёт? С момента «воцерковления» яхты прошло уже шесть лет, но языческую «Палладу» так и не перекрестили в православную «Всецарицу» и по сей день. И даже государственные гербы, которые были ей положены по статусу, пока на яхте ходил президент России, до сих пор красуются на её бортах.

Да уж, действительно, небольшое судёнышко, как бог велел. Ну, а что же говорят в ЗАО РПЦ? На сайте Валаамского монастыря указано, что яхту ЗАО РПЦ подарила компания «Лукойл» ну и т.д., видно, замаливали грехи свои от всей души.

Интересно, что во время того же визита в Украину, в прямом эфире канала «Интер» патриарх Кирилл говорил о том, что распространение безудержных потребительских стандартов западного мира является угрозой. «Если всё общество встанет на путь безудержного потребления, то земля наша этого не выдержит», – сказал тогда он.

Есть притча о митрополите Платоне и философе Дени Дидро. Мыслитель упрекнул владыку в том, что тот ездит в карете, тогда как Христос ходил пешком. «Христос действительно ходил пешком, и ученики Его шли за Ним, – отвечал тот. – А я за своей паствой и на шести лошадях не могу угнаться». Скандал внутри ЗАО РПЦ разгорелся ещё сильнее в конце марта 2011 года, когда с открытым письмом к патриарху Кириллу обратились несколько священников Ижевской и Удмуртской епархии.

«…Мы решительно просим прекратить позорную практику слепого соглашательства с властью и всевозможных заигрываний с толстосумами… Не может у нас не вызвать смущения и то, с какой лёгкостью раздаются церковные награды, ордена с образами святых, представителям власти и бизнеса… Мы решительно просим, чтобы Вы, Ваше Святейшество, позаботились о том, дабы наш народ видел Вас не только благословляющим и лобызающим представителей высшей власти, но и обличающим их… Мы решительно просим обратить внимание на жизнь многих сельских батюшек на грани нищеты, в то время как немалая часть духовенства, обласканная сильными мира сего, утопает в роскоши… Мы решительно просим положить конец бесчинствам тех священнослужителей, в том числе и весьма высокопоставленных, которые предаются постыдным смертным грехам. Грех содомии... процветает, разрушая изнутри Церковь…»

Так же в этом году коснулись очень щепетильной темы, как «Вопрос передачи имущества ЗАО РПЦ». Буквально весь Интернет взорвался негодованием, дискуссия очень интересна, ЗАО РПЦ теряя поддакивающую аудиторию, своих стадных баранчиков смотрится более чем скромно, если не сказать просто жалко…

Источник

Дополнительные иллюстрации

Акція «Лідер народної довіри» в областях

defaultNick — Wed, 10 Aug 2011 00:46:30 GMT

Акція «Лідер народної довіри» в областях

До уваги спеціалістів з реклами, піар-менеджерів, іміджмейкерів, прес-секретарів! Якщо Ваш клієнт зібрався балотуватися у мажоритарному окрузі до Верховної Ради, хоче, аби його прізвище звучало в політичному інформаційному просторі, інформсистема імідж-центру "Лідер народної довіри" до Ваших послуг!

Журналісти елітної радянської школи допоможуть створити статті, інтерв’ю, провести презентацію, нагородження, прес-конференцію, журналістську експедицію і головне, інформація про це моментально потрапить на сторінки трьох-чотирьох десятків сайтів! У тому числі дуже відомих і відвідуваних…

Маємо можливість здійснити фотосесію, записати і розмістити в мережі відео!

Громадський комітет з вивчення діяльності вищих посадових осіб держави, народних депутатів України, міських голів, громадських діячів акції «Лідер народної довіри» презентує власну інформаційну інтернет-мережу. Віднині, спільно з Українською пресовою корпорацією, ми утримуємо систему з 70 сайтів у всіх областях України та у 7 країнах світу!

Потрапивши на наші сторінки, громадський діяч назавжди пропишеться у пошукових системах інтернету. Ми працюємо лише з позитивною імідж-інформацією, не займаючись чорним піаром та брудними технологіями!

Маємо змогу видавати спецвипуски власних газет для потреб округу…

Можливості значні, ціни помірковані!

Звертайтеся! seusa@ukr.net

Ресурси імідж-центру акції «Лідер народної довіри та УПК

http://surma.moy.su/ - Сурма (Кіровоград)

http://starogit.do.am/ Буковинські старожитності

http://kyiv-kray.do.am/ - Київський край

http://zak-kray.do.am/ - Закарпатський край

http://kir-kray.do.am/ -Кіровоградський край

http://www.museum-ukraine.org.ua/ - Музеї України

http://www.novasich.org.ua/index.php - Нова Січ

http://poltava-kray.do.am/ - Полтавський край

http://lug-kray.do.am/ - Луганський край

http://iv-kr.do.am/ - Івано-Франківський край

http://sumi-kray.do.am/ - Сумський край

http://bukovin-kray.do.am/ - Буковинський край

http://zak-jur.do.am/ - Закарпатський журнал

http://zap-kray.do.am/ - Запорізький край

http://getman-kray.do.am/ - Гетьманський край (Чернігів)

http://zitomir-kray.do.am/ - Житомир

http://rivn-kray.ucoz.ru/ - Рівненський край

http://vinnit-zur.do.am/ - Вінницький журнал

http://cherkas-kray.do.am/ - Черкаський журнал

http://pd-ua.do.am/ - Південна Україна (Миколаїв)

http://pereyasl-kray.do.am/ - Переяславський край

http://borvari.do.am/ - Броварський край

http://vichgorod.do.am/ - Вишгородський край

http://novpetr.do.am/ - Нові Петрівці

http://tern-kr.do.am/ - Тернопільський край

http://vol-kray.at.ua/ - Волинський край
http://xm-kray.do.am/- Хмельницький край

http://krim-kray.do.am/ - Кримський край

http://khar-kray.do.am/ - Харківський край

http://lv-kray.do.am/ - Львівський край

http://khe-kray.do.am/ - Херсонський край

http://dnipr-kray.do.am/ - Дніпропетровський край

Та інші ресурси, за допомогою яких створюється позитивний рейтинг у мережі.

Скоро вибори! Не марнуйте часу! Демократичні ціни, індивідуальний підхід… Журналісти елітної радянської школи.

Лідер народної довіри, імідж-центр

Фальшиві долари для резидентів КДБ

defaultNick — Mon, 08 Aug 2011 02:48:55 GMT

Фальшиві долари для резидентів КДБ

Інколи міжнародні розслідування відкривають сенсаційні факти. Якось несподівано виникла тема виготовлення фальшивих грошей на державному рівні. Інформація надходить дуже малими порціями з різних країн. Не все ми розуміємо. Але, навіть те, що є вражає! Масштаби виготовлення грошових підробок на державному рівні якось ніким у відкритій пресі не аналізуються. Чомусь…

Більш-менш описана історія з друком фальшивих англійських фунтів стерлінгів Гітлером. Нацисти налагодили масове виробництво у концтаборах. Зуміли вигідно вкласти мільйони фунтів у різні банки, вже після війни використовуючи їх у власних цілях.

Один з наших інформаторів повідомив, що секрет успіху крився у ганчірках, якими протирали обладнання на металообробних заводах. Промаслені ганчірки, що увібрали у себе чимало металевого пилу та волокон, подрібнювали і додавали до паперу, на якому друкували фальшивки. Англійці змогли розпізнати і вилучити лише 10% підробок!

Хоча, слід зазначити, що першою почала Англія. Там друкували і літаками розкидали над Німеччиною, різноманітні продуктові картки…

Націоналістично налаштовані українці, що присягнули фашистам, умовили Гітлера надрукувати поштові марки і гроші незалежної держави Україна під протекторатом Німеччини. Чомусь від проголошення української державності фюрер відмовився. Валюту начеб-то сховали десь у Австрії…

Зрозуміло, ідея припала до смаку Сталіну. З початком Холодної війни СРСР почав друкувати фальшиві гроші нових супротивників. Таке делікатне замовлення доручили КДБ.

Швидко підібрали потужну команду умільців-фальшивомонетників. І робота закипіла.

Згодом в глухих степах Оренбурзької області побудували секретний фальшивомонетний завод. Завезли суперове обладнання.

Навчилися підроблювати валюту чи не всіх країн світу.

Резидентури КДБ отримували якісні фальшдолари у неймовірних кількостях. Саме ними розраховувалися з агентурою, платили при вербовці, пересилали на підтримку дружніх закордонних компартій…

За чутками, М.Горбачов розпорядився згорнути виробництво. Обладнання законсервували. Спецслужбам вистачало запасів… Кажуть, нещодавно, вже при Путіні, завод запустили знову… Висновки очевидні.

Планетою гуляє неймовірна кількість готівкових доларів. І далеко не всі з них справжні.

В США існує жорстке обмеження на вивіз і ввіз доларів. Друк грошей доручено приватній банківській установі – Федеральній Резервній Системі, що контролюється не державою, а вищими масонськими ієрархами та таємним світовим урядом.

Зовнішній та внутрішній борг Америки сягнув астрономічних трильйонних сум. Мало хто питає, кому винні США? І яка нині реальна вартість долара хоча б до золота. Інформація закрита. За великим рахунком, долар давно перетворився на красивий фантик і коштує рівно стільки, скільки витрачено на поліграфічні роботи. Як і міфічний золотий запас США – експерти вже давно підозрюють, що сховища Форт Нокса порожні. Маємо озброєну державу-банкрота, яка не падає лише через постійні війни.

За великим рахунком не має значення, де виготовлені ті долари – в ФРС чи Оренбурзі. І те і те є пустишкою…

Справа лише в часі…

І гарна новина для українців. Наше банкнотне виробництво є надсучасним і гривні досить складно підробити. Та в принципі і для чого?

Віктор Тригуб для журналу «Музеї України»

Військове мистецтво українського козацтва: ракети, вогненні колеса і летючий вогонь

defaultNick — Mon, 08 Aug 2011 02:47:54 GMT

Військове мистецтво українського козацтва: ракети, вогненні колеса і летючий вогонь

У світову скарбницю військової майстерності внесли свою вагому частку Остафій Дашкевич, котрий вперше дав у руки воїнам вогнепальну зброю; Самійло Кішка, що придумав і побудував "чайки"; Дмитро Вишневецький, який почав робити надзвичайно легкі й міцні "чайки" з волових шкур і першим здійснив "морський десант"; Іван Богун — він винайшов "кобзанку" і "вогненні колеса"; Богдан Хмельницький — батько мобільної артилерії, що поставив гармати на колеса.

Владислав Єрко. Козак.

Ми й зараз захоплюємося і дивуємося винахідливості козаків, їхньому умінню малими силами перемагати кількісно сильнішого ворога.

При зимовій обороні Умані під керівництвом Івана Богуна за його командою городяни збудували "кобзанку". Вони до тих пір обливали земляний вал навкруг фортеці водою, поки він не вкрився товстим шаром льоду, і фортеця стала неприступною.

Сильний жах охопив армію Чернецького, як побачила "вогненні колеса", воїни кричали: "Це божа кара!" і тікали світ за очі. Це "страхіття" теж винайшов Іван Богун. Звичайне колесо обмотували ганчір’ям, обливали смолою, підпалювали і пускали котитись із кріпосної стіни. З великого переляку армія Чернецького бігла
з-під Умані, не розбираючи дороги. Вони вважали, що то дійсно кара Божа падає на них за їхні гріхи.

За часів середньовіччя воювали, як правило, тільки вдень, козаки ж для успіху застосовували і нічну атаку.

Уміло використовували вони також звичаї турок і татар. Козаки знали, що під час намазу, тобто молитви, правовірний мусульманин, що б там не було, не мав права відволікатися, бо він спілкувався з Аллахом і знаходився під його охороною. Скориставшись цим, козаки у битві під Хотином перебили п’ять тисяч турків.

Козаки вперше у світі поставили артилерію на колеса. Сталося так, що під Корсунем, на Черкащині, їхні вози з артилерією застрягли у балці. Зненацька згори посунули жовніри. Тоді один з пушкарів запалив гніт і вистрелив прямо з воза, ядро упало в середину нападників — від несподіванки вони зупинились, а потім почали тікати. Гармати доправили, куди було треба, а Хмельницькому доповіли про цю пригоду. Він одразу збагнув, які переваги матиме пересувна артилерія. У своєму війську Богдан Хмельницький ввів кінну артилерію на 100 років раніше Західної Європи.

У другій половині XVI ст. гетьман Війська Запорозького Богдан Ружинський змушений був дати бій турецько-татарським загарбникам. Чужоземці оточили табір січовиків. Козаки відбивались. Турки атакували раз по раз — марно. Але козацтво усвідомлювало, що сили надто нерівні, і це змусило їх піти на військову хитрість. Один з вояків запропонував використати "летючий вогонь".

Звісна річ, це були не сучасні ракети, а паперово-берестяні, дерев’яно-олив’яні пристрої. Гільза складалася з п’яти–шести мішечків пороху. Нею вистрілювали зі спеціальної установки, що нагадувала великий нерухомий лук із подовженим хоботом, і "ракета" долала досить велику відстань -- 150-200, а то й більше метрів.

Багато козаків зголосилося власноруч "запускати вогняних зміїв" у тилу ворога і близько від наметів турецького командування. Робилося це просто: гільза настромлялася на вістря списа, порох підпалювався і спис кидався якомога далі в бік противника. Уже перших кілька залпів "ракет" нагнали такого жаху на ворогів, що тим годі було й думати про опір. До того ж "ракети" вибухали стільки разів, скільки було в них мішечків пороху. "Пекельна зброя" зробила свою справу: завойовники втекли світ за очі.

Так менша за кількістю ватага січовиків перемогла могутнього ворога.
До речі, у 1628 році молодий Богдан Хмельницький оволодів фортецею Варна теж завдяки козацьким "ракетам". Отже первісний вид ракетної зброї козаки використали майже на два століття раніш за європейців.

Торпеди теж винайшли козаки. Колоду видовблювали з двох боків (одна заглибина для заряду, інша для пороху) і підпалювали порох... По воді колода пливла із шипінням і димом прямо на турецьку галеру, а стикнувшись із нею, вибухала, пробивала дірку у борту і всередині спалахувала пожежа. Турецькі моряки волали "шайтан" і кидалися у воду. Звичайно, це не сучасна торпеда, але початок зроблено козаками!

Що стосується флоту, то козаки ніколи не будували галер, вони їх топили і палили. В часи Запоріжжя Великий Луг був укритий пралісом. Із тої деревини козаки будували великі однощоглові веслові човни. На подив професійних мореплавців вони перетинали Чорне море, з’являлись в Малій Азії, козаки руйнували ворожі міста, визволяли бранців і повертались додому, на Січ.

Ці вузькі, довгі, легкі в русі човни називалися "чайки", мабуть тому, що були обшиті просмоленими снопиками очерету і зовні нагадували птахів, котрі, склавши крила, погойдувалися на хвилях. Порожнистий очерет додавав човнам плавучості. Свіжий вітер підганяв кількасот козацьких "чайок", і вони швидко пливли Чорним морем, попереду човен отамана з невеликим хрестом на щоглі.

При потребі можна було щоглу покласти, а вітрило згорнути уздовж човна. Тоді за роботу бралися веслувальники. Так описав "чайки" Іван Гребінка.

До речі, винайшов і першим побудував "чайки" наш земляк — гетьман із Канева Самійло Кішка, ще до свого полону. Він мріяв про справжній козацький флот, який би вільно плавав Чорним морем. Про це знали навіть турки, тому й кепкували, приковуючи його до галери: "Ти ж хотів ходити морем, тепер насолоджуйся!" Та у нього вистачило розуму й хоробрості, щоб звільнитись і повернутися до рідного Канева.

Військові човни запорожців були великими — 20 м завдовжки і 4 завширшки. Вони вміщували 50–70 озброєних козаків, кожен мав дві рушниці, запас куль і пороху, шаблю. На борт брали 5 гармат, гаківниці, запас питної води і харчів.

Ці човни були призначені винятково для бойових дій, їх виготовляли у так званій військовій скарбниці досвідчені майстри конвеєром — кожен виробляв свою деталь і передавав на зборку. Матеріал — дубова дошка й розпилений уздовж стовбур. Це були не річкові, а саме морські човни, пристосовані, щоб долати шторми й негоду.

Попри великий розмір "чайки" відзначалися надзвичайною маневреністю, ходили і на веслах (15–20 пар), і під вітрилами. Відсутність надбудови робила їх настільки легкими, що в разі потреби команда на руках переносила човен куди завгодно.

"Чайка" мала ще одну перевагу над морським кораблем — коли виникала потреба хутко змінити напрям руху, вона не розверталась. Гребці просто пересідали на лавах і вже за секунду гребли у зворотному напрямку. Корма і ніс у "чайки" були однаково гострі.

Підводний човен теж винайшли козаки. Зовні його корпус обшивали шкірою, накривали герметичною палубою і завдяки додатковій вазі занурювали під воду. На палубі вертикально ставили шахту, в середині якої перебував козак. Він оглядав горизонт і вів човен. Шахта водночас служила і для проникнення повітря всередину човна. Під водою човни рухалися за допомогою весел, герметичність бортів у місцях отворів для весел забезпечували шкіряні манжети. Такі дані наводить письменник Віктор Савченко у статті "Чи мали козаки Чорноморський флот?"

Інший автор пише, що підводним козаки робили човен так: перекидали його і з боків мотузками прив’язували каміння, щоб занурився під воду. Тоді пірнали під човен і пливли за течією. У потрібному місці вони перерізали мотузки, каміння падало, човни виринали на поверхню, козаки вискакували з-під них і зненацька вривалися у фортецю... Несподіваність забезпечувала перемогу. Так було взято Азов.

На початку російсько-турецької війни 1787–1791 рр. Олександр Суворов залучає до бойових дій козацькі "чайки". Чорноморська веслова флотилія нараховувала від 120 до 500 "чайок". Спершу її очолював отаман Вірного козацтва полковник Сидір Білий, а після його загибелі — полковник Антон Головатий, який допоміг Суворову здобути Очаків, Ізмаїл, Аккерман та інші міста, за що той особисто відзначив "полковника і кавалера Головатого". Суворов зробив усе, щоб перетворити Хаджибей на портове місто Одесу, а 12 козацьких "чайок" стали основою одеської флотилії.

Турецький історик Нейлі писав, що "ці сіромахи завдяки своїй хоробрості та вправності в морських боях не мають собі рівних в усьому світі".

Ми й досі дивуємося, захоплюємося і шануємо вправність, винахідливість, мужність козаків, їх уміння знаходити вихід із, здавалося б, безвихідних ситуацій, битися як леви і перемагати ворога, що значно переважав їх чисельністю.

Збираючись у похід, козаки закликали: "Хто хоче за хрестиянську віру бути посаженим на кіл, хто хоче бути колесованим, хто хоче перетерпіти всякі муки, хто не боїться смерті, — приставай до нас! Не треба смерті боятися: від неї не вбережешся. Така козацька доля!"

Захищаючи прабатьківську землю, козаки виробили, винайшли незвичну військову організацію, систему керування нею. Козацькі засоби ведення битв на морі і на суші, наступальний характер дій збагатили скарбницю світового військового мистецтва.

Козацька епоха надзвичайно багата подіями і героями. Нас тішить думка, що у світову скарбницю військової майстерності внесли свою вагому частку Остафій Дашкевич, котрий вперше дав у руки воїнам вогнепальну зброю; Самійло Кішка, що придумав і побудував "чайки"; Дмитро Вишневецький, який почав робити надзвичайно легкі й міцні "чайки" з волових шкур і першим здійснив "морський десант"; Іван Богун — він винайшов "кобзанку" і "вогненні колеса"; Богдан Хмельницький — батько мобільної артилерії, що поставив гармати на колеса.

На превеликий жаль, історія не зберегла імен багатьох інших розумників — умільців, їх поглинув час. Але слава про ті винаходи і відкриття пережила століття, вони живуть в нашій пам’яті, ми навіть використовуємо деякі з них.

Кримський край

КГБ И САХАРОВ: ТРАГЕДИЯ ГЕНИЯ.

КГБ И САХАРОВ: ТРАГЕДИЯ ГЕНИЯ. Записки офицера КГБ.

Михайло КРЫЖАНОВСКИЙ

Кирилл и Третий Рейх – служители Бога

Акція «Лідер народної довіри» в областях

Фальшиві долари для резидентів КДБ

Військове мистецтво українського козацтва: ракети, вогненні колеса і летючий вогонь

КГБ И САХАРОВ: ТРАГЕДИЯ ГЕНИЯ.
Записки офицера КГБ.