Неділя, 23.07.2017, 19:49
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація [97]
про все
Україна [181]
життя
Наше опитування
За кого будете голосувати на виборах?
Всього відповідей: 30
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Друзі сайту

КРИМСЬКИЙ КРАЙ

Каталог статей

Головна » Статті » Україна

Крах СРСР як етап чергового напіврозпаду Російської Імперії.
Крах СРСР як етап чергового

напіврозпаду Російської Імперії.


Крах СРСР – процес закономірний

         Пройшло вже 20 років з моменту краху СРСР. І всі  20 років в середовищі апологетів імперії точаться дискусії на тему: вона розпалася чи її розвалили, хто винуватий в цьому – Горбачов  чи трійка Біловезьких зубрів- «Єльцин-Кравчук-Шушкевич»? Як  покарати руйнівників  і як оживити  знову  СОЮЗ?  Мудрий селянин сказав би: «Чи вмер Данило чи болячка задавила, все одно мерця не воскресити».

        Але оскільки «навколо-наукові» розмови ведуться   з метою  замутити  свідомість людей і щоб підбити їх на «воскресіння мерця», підняти  на боротьбу за  створення нового Союзу, я вирішив сісти за написання цієї статті. Справа в тім, що розмови дійсно «навколо-наукові», бо ніхто  з апологетів не  намагається встановити причинно-наслідкові зв’язки краху комуністичної системи і розпаду СРСР. Не бажає аналізувати причини і фактори, що призвели до краху СРСР, обмежуючись лиш емоційними аргументами суб’єктивного характеру.

      В зв’язку з цим  в мене, як опонента згаданих апологетів, виник до них цілий ряд запитань:

- Чи була комуністична теорія реалістичною, коли ні в одній державі світу, що  будували комунізм і входили до комуністичного табору (загалом 40% населення світу  на території в земної суші) на протязі більш як 70 років  «комунізм» так і не вдалося  побудувати?

-Чому відмовилися від ідеї подальшої побудови комунізму і перейшли до капіталізму ті країни комуністичного табору, де рівень життя був значно вищим, ніж в СРСР (Югославія, Чехословаччина, Угорщина, Німецька Демократична республіка)?

-Якщо СРСР був таким міцним і „нєрушімим”, як його малювали апологети, то чому він  розлетівся одномоментно, як іграшковий будиночок?

-Чи була політика КПРС і Радянського Союзу насправді інтернаціональною або, бодай, національно виваженою, коли у всіх республіках Союзу (окрім Росії) наростав  «націоналізм» і був розпалений до такого рівня, що всі національні республіки прагнули  суверенітету і його реалізували?  (Я недарма написав «окрім Росії», бо в Росії – вища стадія націоналізму,  властива  імперіотворчій  нації   - шовінізм, про що буде описано нижче).

-Чи були члени КПРС  90-х років комуністичними догматами, якщо:

             - ні Генеральний секретар ЦК КПРС, ні Політбюро ЦК КПРС, ні ЦК КПРС не виступили з заявами проти розпаду, але офіційно  навіть не осудили сам факт розпаду СРСР?

              -ні  республіканські, ні обласні, ні  районні, ні міські,  ні первинні парторганізації , ні рядові комуністи не виступили організовано на захист СРСР після ГКЧП. Чому  не виступили бодай епізодично на стихійних мітингах чи зборах проти розпаду СРСР?

-Чи було життя в комуністичному СРСР  таким заможним і щасливим, як тепер його малює імперська п’ята колона Росії, якщо позапартійні громадяни СРСР, профспілки (школа комунізму), комсомол (майбутнє і надія партії),  громадські організації  не чинили жодного опору його розпаду, не вийшли  захищати  цілісність СРСР і навіть не  намагалися  протестували проти його розпаду?

- Чому КГБ, МВД і Радянська  Армія (бойові і озброєні загони Комуністичної партії) не підтримали своїх прямих керівників-організаторів і членів ГКЧП в їх намірах силового утримання СРСР від розпаду?

-Чи може тому, що розпад СРСР став результатом лженаукових принципів, способів і методів , що були закладені  в основу його функціонування і відбувся в результаті простого збігу в часі і просторі процесів  та обставин, що прискорюють розпад системи?

 

     Не буду відтягувати інтригу з відповіддю до кінця статті, а відповім . Я дотримуюся саме тієї точки зору, що крах СРСР –  природній   і став  результатом збігу у часі і просторі  закономірних об’єктивних та суб’ктивних процесів:

        -В результаті закономірного краху ідеологічної основи комуністичної системи як такої , що не змогла досягти своїх цілей – догнати й перегнати передові капіталістичні країни  за  рівнем виробництва на душу населення. Не змогла  побудувати матеріальну основу комунізму   та  іманентних йому  суспільних відносин, оскільки Жовтнева революція 1917 року здійснювалася саме для побудови комунізму.

І в зв’язку з цим слід визнати, що:

               -крах світової комуністичної системи - кінцевий етап розпаду ідеологічної імперії

                Росії.

               -крах комунізму в СРСР – складова світового процесу.  

               -розпад СРСР  -  кінцевий етап розпаду однієї з форм Російської Імперії і   як  один з   

                чергових етапів   (різновидів)  її  територіального і національного  напіврозпаду  –

                одночасно.

        Передумови розпаду СРСР активно формувалися останніми десятиріччями:

               - наростанням негативних тенденцій як в практичній складовій економіки комунізму,  так і  остаточним  усвідомленням  утопічності теорії  комунізму;

               -наростанням невдоволення населення СРСР рівнем життя;

               -наростанням незадоволення і несприйняття  республіками СРСР (як і країнами комуністичного табору)  імперіалістичної сутності  ідеології і практики комунізму;

               -наростанням незадоволення і несприйняття  республіками СРСР (як і країнами комуністичного табору) національної і культурної політики  СРСР;

              - наростання незадоволення самою Росією в республіках  СРСР (як і в країнах комуністичного табору). Росією,  як закамуфльованим, але як фактичним  носієм  і провідником вищезгаданих передумов. Росією, як організатором і  «вдохновітєлєм всєх нашіх побєд» - як в прямому так і переносному змістах.

 

-Часовий старт фінальної фази розпаду самого СРСР був заданий теж в Росії – феноменом ГКЧП.  За фізичною аналогією – ГКЧП став детонатором  ланцюгової ядерної реакції розпаду СРСР.

 

-Отримання Україною і іншими республіками СРСР незалежності слід розглядати (за тією ж  аналогією)  такими же продуктами розподілу  як і продукти, що утворюються в результаті ядерної ланцюгової реакції.

 

Крах першої  Російської імперії – царської Росії

 

 Росія існувала як ніби то словянська держава, але бажання нових територій нових природніх багатств нових «холопів»  призвели до зросту апетитів і зросту експансії, в результаті якої в її складі з’явилися території, що населені далеко неслов’янськими народами. Народами з іншим віросповіданням , іншою культурою, іншою мовою та іншим менталітетом. І все завойоване Росія  вважала своїм. Так і виховувала менталітет росіян. З 1721 року ( за часів Петра І) Росія стає Імперією  офіційно. З тієї пори і починає формуватися менталітет росіян як імперський. «Все кругом наше, все кругом исконно русское, все русское –лучшее,  все кругом в империи –все мое,.»  Імперія і феодалізм.  І  так було до середини 19-го століття, доки євреєм Марксом  в Німеччині не  було придумано теорію комунізму.  Він придумав теорію закономірності переростання однієї суспільно-економічної формації в іншу. За цією теорією комунізм мав обов’язково ПРИЙТИ на зміну капіталізму . Але Маркс не пропонував жити нормальним життям, нормально розвиватися до моменту ПРИРОДНЬОГО перетворення капіталізму в комунізм. А що ж запропонував Маркс? Він тут же запропонував створити комуністичну партію, зломити силою суспільний устрій і на його уламках силою збудувати те, що він придумав - комунізм. Ось вам теорія Маркса і його практичні рекомендації. Це все одно, що придумати теорію- яблуко росте, набирається соком, дозріває а потім люди його їдять з задоволенням. А після публікації теорії про яблуко запропонувати: нічого очікувати доки яблуко дозріє -треба його зірвати, коли появиться його зав’язь і з’їсти. А що буде коли з’їсти недозріле яблуко? Так сталося в Росії. Росія знаходилася на феодальній стадії і недоросла до капіталізму, але „привид комунізму” вже почав бродити в її головах.

Після відміни кріпацтва в Росії в 1861 році  почався бурхливий  розквіт сільського господарства, ремесел і  розвиток інфраструктури, залізниць зокрема. Все  це дало поштовх потужному розвитку промисловості і капіталізму

  В капіталістичній  Німеччині   не побажали з’їжджати з глузду і виконувати рекомендації Маркса.. Навіть Бісмарк саркастично казав, що Європа  ще наплачеться з цим „бухгалтером” (Марксом). Бісмарк, прочитавши праці Маркса  сказав:  якщо Маркс і   хоче будувати комунізм, то нехай вибере країну, яку не шкода.В практичному плані Марксом пропонувалося розпочати побудову комунізму саме в тій державі, яка була «найслабшою ланкою» в капіталістичному ланцюгу. А щодо місця для експериментів з побудовою комунізмом.

 


     Тобто,  коли до німецького єврея- теоретика комунізму, приєднався російський єврей Лєнін, Німеччина зрозуміла, що в якості експерименту можна запропонувати Росію. Тим більше, що Російська імперія на 13-й рік була потужним гравцем не лише на європейському, але й на світовому ринку, була нездоланним конкурентом для Німеччини.  Поруч з Німеччиною існувала потужна Австро-Угорська імперія, що мріяла перерости в Австро- Угорсько-  Слов’янську імперію, завоювавши Балкани, що теж недодавало зручності і райдужних перспектив ні  Німеччині, ні Російській імперії на Європейському просторі.  28-го червня 1914 року в Сараєво було здійснено вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда- правонаступника австро-угорського престолу і його дружини Софії Гогенберг. Вбивство стало приводом для початку першої світової війни. Німеччина і Австро-Угорщина за умовами Троїстого союзу (його четвертої угоди) вступили в Першу світову війну . Німеччина і Англія розуміли, що  війна з Сербією, обов’язково спровокує вступ в війну Росії.

 

Проти країн Троїстого Союзу  виступили країни Антанти - Англія , Франція.  Росія, як член Антанти  пішла воювати за чужі їй інтереси і... програла - втратила імперію .Чому Росія вступила в війну? Бо імперіям властива агресивність, бо Росія „грала мускулами” - бажала прийняти участь в черговому перерозподілі світу між імперіями. Чому Росія вступила в війну? Бо не розуміла, що країнам Антанти   потрібні були нескінченні людські ресурси Росії в якості гарматного м’яса, її  економічна і військова потуга. Міністр закордонних справ Англії сер Едвард Грей тоді писав що російські ресурси настільки великі, що Німеччина буде виснажена повністю і без втручання Англії.

Війна саме з Німеччиною була економічно невигідною для Росії, бо в 1913 році 29,85% російського експорту йшло саме в Німеччину, а імпорт з Німеччини в Росію складав 47,5% від всього обсягу імпорту Росії. Але «основну скрипку» в прийнятті рішення щодо війни зіграв саме російський Імперський Дух  всіх членів Уряду  Росії(«хватит пресмыкаться перед немцами»), окрім міністра фінансів Коковцова, який попереджував про страшні втрати в економіці від вступу Росії в війну. В Росії від рішення вступити в війну всі торжествували: від пролетаріату і інтелігенції до політиків. Але Німеччина в мілітарному плані була сильнішою Росії і через деякий час торжества в Росії змінились на повне розчарування. Російські армії розгромлювалися німцями одна за другою. Після неймовірних втрат в 1915 році на фронтах настав дефіцит озброєнь. І Росія почала брати борги в Англії і розміщати замовлення на зброю в тій же Англії і США, забезпечуючи роботою військову промисловість цих країн. Борг Росії тільки перед Англією сягнув більше 100 млн. фунтів стерлінгів.  Продовольства забракло і Росія в 1916 році провела «продрозверстку», в результаті якої були підсилені революційні настрої мас, що підігрівалися більшовиками. Російський соціал-демократ Олександр Первус (Гельфанд) запропонував Німеччині «План русской революции», по суті програму підривної діяльності в Росії, що мала здійснитися більшовиками  за німецькі гроші. Аналіз наступних дій Лєніна підтверджує, що події розвивалися за сценарієм програми Первуса. Але залишається загадкою, як Комуністична теорія і ідеологія Маркса-Енгельса-Лєніна змогла так заволодіти розумом і заставити взяти в руки зброю за повалення царської Росії високооплачуваних  робітників і частину інтелігенції (Місячна зарплата робітників в 1913 році складала 24 рублі, висококваліфікованих робітників 40-45 рублів, вчителя  гімназії 60-95 рублів.В той час корова коштувала 7 рублів.  Не злиденне життя штовхнуло їх в обійми більшовиків. Не злиденне – точно!

    Я думаю, що це багатофакторна модель:

- мілітаристська політика російського імперіалізму і Імперський Дух (а не злиденне життя), були причиною в результаті якої Росія затіяла війни (Кримську 1853-56рр, Японську 1904-05рр, Першу світову 1914-18 рр), і постійно їх програвала, а «на полях сражений» залишалися голови солдат (робітників, селян та інтелігенції), а в домівках - осиротілі сім’ї;

-здатність більшовиків говорити про комунізм як про земний рай, говорити те, що хоче чути вухо пересічної людини, або як казав Троцький - «Неперевершена здатність Лєніна підслухати бажання  людських мас»;

-здатність переконувати, що наступна влада буде владою робітників і селян;

- суспільна думка про необхідність ліквідації самодержавства була підготовлена революційними демократами Бєлінським, Добролюбовим, Герценом, Плехановим, Чернишевським, марксистськими гуртками, народниками. 

Хоча, заради справедливості, слід відмітити, що Лєнін і його партія Лютневу (буржуазну) революцію 1917 року запросто проспали. Лєнін  звістку про неї отримав лише в березні , перебуваючи  в Цюриху,  а повернувся в Росію лише в квітні.Повернувся через територію Німеччини в тому самому опломбованому німцями вагоні, що підсилює підозри в німецькому фінансуванні наступного, жовтневого перевороту.

      Більшовики не були патріотами Росії.  Більшовики агітували за поразку Росії в Першій світовій війні. Більшовики здійснили жовтневий переворот.  Основним  інтелектуальним і організаційним ядром партії більшовиків були євреї. Комуністична теорія – теж єврейська.

 „В 1917 году евреи составляли 1,1% населения России. Писатель Григорий Климов (США) – на основе несекретных и общедоступных государственных архивов СССР – даёт списки советского правительства в 1917-1921 годах, которые нетрудно проверить:

  • Совет Народных Комиссаров – 77,2% евреев,
  • Военный Комиссариат – 76,7%,
  • Наркоминдел – 81,2%,
  • Наркомфин – 80%,
  • Наркомюст – 95%,
  • Наркомпрос – 79,2%,
  • Наркомат соцобеспечения – 100%,
  • Наркомат труда – 87,5%,
  • Комиссары провинции – 91%,
  • журналисты – 100%.

Партии, которые делали революцию в России:

  • ЦК большевиков – 9 из 12 евреи,
  • ЦК меньшевиков – 11 из 11,
  • ЦК правых эсеров – 13 из 15,
  • ЦК левых эсеров – 10 из 12,
  • Комитет анархистов – 4 из 5.

Из 545 человек 447 евреев, то есть 82%.

Органы террора. Комиссариат внутренних дел: из 64 членов 43 еврея.

Первый ленинский Совет рабочих и солдатских депутатов в Москве: из 23 членов бюро 19 евреев. И так далее…” http://www.newsland.ru/news/detail/id/694844/cat/42/

 

            Саме вони організували розвал  першої Російської імперії і побудову на її уламках імперії комуністичної.

  Комуністичний переворот в Росії 1917 року був здійснений руками росіян під проводом і керівництвом євреїв-більшовиків, задля встановлення суспільного ладу придуманого євреями (Марксом- Лєніним). Потім Росія , здійснивши такі ж перевороти в республіках , поставила там своїх керівників на всі гілки влади за описаною вище процедурою і відтворили другу російську імперію - комуністичну.

   Але , в результаті краху першої Російської імперії, Україна вперше в 20 столітті отримала незалежність. Троцький , підписуючи Брестський мир з німцями,  визнав українську делегацію самостійною, як представника незалежної України,  що полегшило  отримати їй міжнародне визнання і розширити міжнародні контакти.  Ось саме за цей комуністично-єврейський подвиг –штучний  розвал Першої Російської імперії - ми, українці,  маємо бути їм вдячні. Але з моменту початку нищення УНР і при СРСР, що був розбудований на уламках Першої Російської Імперії і став комуністичною формою другої Російської Імперії, в якій все українське нищилося з особливою жорстокістю і цинізмом -  нам, українцям, дякувати вже не приходиться, а  приходиться засуджувати!.

 

 

 Перший етап напіврозпаду Російської імперії розпочався в результаті її вступу в першу світову війну   за чужі інтереси  і завершився  3-го березня 1918 року  Брестським миром, в результаті якого російська імперія  втратила Велике Князівство Фінляндське, Західну Україну і Західну Білорусь , Царство Польське, Литву, Курляндію, Естляндію  та Ліфляндію, на Кавказі – Карс, Ардаган, Батум, на Сході- Туву. Радянський Уряд мав визнати Українську Народну Республіку та заключити з нею мирну угоду. Балтійський флот виводився з Прибалтики і Фінляндії, Чорноморський – передавався іноземним державам зі всією інфраструктурою. В цілому Російська імперія втратила території з населенням понад 55 млн. чол. Брестський Договір, через зраду національних інтересів імперської Росії , на Заході назвали «похабним». Багато дослідників Брестського миру дотримуються точки зору, що більшовики, заключивши Брестський мир, просто виконали взяті  перед Німеччиною зобов’язання по знищенню Російської імперії, взамін на фінансову підтримку Німеччиною плану Первуса і більшовицького жовтневого перевороту.

 

Крах доктрини комуністичної економіки в період «військового комунізму»

Більшовики на чолі з Лєніним  з листопада  1917 по січень1918 зуміли психологічно «купити» частину населення  популістськими Декретами «О мире» і «О земле» «О печати», «О признании контрреволюционным действием
всех попыток присвоить себе функции государственной власти»,  Декларацією «Прав трудящихся и всего эксплуатируемого народа». Але більшовики узурпували владу в результаті розгону «Учредительного Собрания» через те ,  що партія Лєніна отримала на виборах в нього «підтримку» від населення  лише в 24%. Після цього  (5-го січня 1918) року  рішенням Урицького всі мітинги і збори трудящих були заборонені під загрозою розстрілу. Епопея з демократією в Росії, протримавшись неповних два місяці,  була завершена назавжди.  Після цього почався етап розвитку російської державності «совєцкого зразку», тобто розпочалася ера диктаторсько-терористичниго способу управління державою.  Більшовики, взявши владу, задекларували ідею Рад, але тут же замінили її  диктатурою, про яку  Ленін писав: «…Диктатура есть власть, опирающаяся непосредственно на насилие..., не связанная никакими законами...”.

 

     Але повернімося до практики побудови економіки комунізму в період з 17-го року і до впровадження НЕПу. В 1917 році ліквідована приватна власність, конфісковувалось  приватне майно, введена державна монополія на торгівлю хлібом, заборонена приватна торгівля і ринок,  запроваджена «продрозверстка» за якою сільськогосподарська продукція конфісковувалася в її виробників в розмірах, що не дозволяли забезпечити її просте відтворення,  впроваджена натуралізація оплати праці за якою гроші були скасовані, а працюючі отримували не зарплату- продуктові набори  рівні  і одинакові для всіх працюючих. Була здійснена мілітаризація економіки, введена трудповинність, а на підприємствах –система  робітничого самоуправління .Введена Продовольча Диктатура, за якою всі продукти харчування  централізовано забиралися в виробників і централізовано розподілялися серед населення. Створені «продзагони» - збройні загони для «реквізиції» продовольчих товарів в селян. За ініціативою Лєніна створена ВЧК ( орган диктатури пролетаріату) для боротьби з контрреволюцією і саботажем, яка була настільки повновладною, що ряд  членів ЦК РКП(б) в 1918 році навіть намагалися засудити «повновладдя» ВЧК, яка ставила себе вище Рад, і  вище партії. ВЧК, яка була «напичкана преступниками, садистами и разложившимися элементами люмпен-пролетариата» як казали Бухарін і Петровський. Але Лєнін, Сталін, Свердлов і Троцький  жорстко розкритикували «мягкотелость противников террора». Натомість, згодом ВЧК отримала право «непосредственного расстрела», тобто право  розстрілу без суду і слідства, яким користувалася  до 1922 року. Запроваджена строга централізація і регламентація суспільного і економічного життя, військово- наказова система управління суспільством, одним словом – була запроваджена  політика «військового комунізму» Але працю могли отримати не всі. Безробітними були в першу чергу політичні опоненти, священники, царські військовослужбовці і царські держслужбовці. Для них були відкриті концтабори і введена трудповинність ( так що «товариш» Гітлер не був піонером в застосуванні концтаборів) . Але робочих місць  за фахом не було. Їх вимушені були або кормити, щоб дотриматися принципу «хто не працює, той не їсть» , або розстрілювати. Ширшу практику набув  другий варіант. Ми не зможемо проаналізувати всі аспекти «військового комунізму» в цій статті, тому зупинимося лише на його економічній моделі і трансформації її форм. Вона майже нікому не відома навіть в тому рівні деталізації, який я тут наведу. Не відома, бо Історія ВКП(б)- Історія СРСР, про неї «соромливо замовчувала», а матеріали «сцецхранів» залишаються закритими і при  нинішній  владі сучасної Росії. Мабуть через те, що діяльність партії і органів ВЧК постане тоді  «у всій красі». А нинішня влада в Росії очолюється вихідцями саме з цієї когорти. Нижчеприведена  практика впровадження економічної моделі комунізму не була  відома навіть  теоретично підкованим комуністам епохи «розвинутого комунізму з людським обличчям», а нинішнім безграмотним комуністам-боротьбістам  – і поготів. Вони не знають своєї історії – тому й чудять до нині. Тому я трішки відкрию завісу утаємниченості цього періоду -  в першу чергу для них, і одночасно - для допитливих і бажаючих.

           І так . В період «Військового комунізму»  (1918-1921рр) були відмінені і зліквідовані гроші і запроваджена натуроплата працюючих.

       Через кілька тижнів після запровадження натуроплати вияснилося, що розмір продуктового набору для працюючих не враховує кількості їдоків в сім’ї, тому уряд Лєніна змушений був коректувати розмір продуктового пакету з поправкою на членів сім’ї. Було введено 4 списки  розподілу. Але при цьому відійшли від рекламованого принципу «рівна винагорода за рівну працю» і перейшли до принципу розподілу, характерного розвиненому комунізму «від кожного по можливості, кожному по потребі»   Але й цей принцип протримався не довго. Виявилося, що мусульмани і євреї не хочуть їсти свинини, а  захворювання членів слов’янських сімей вимагали різних видів дієти у відповідності з  хворобами, тобто різної  структури  продуктових пакетів. Тому одинакові за набором продуктів пакети  не могли задовольнити принцип «кожному по потребі». Економісти, і господарники переконували Лєніна знову ввести гроші, як всеохоплюючого еквіваленту, як безумовного цивілізаційного інструменту.  Лєнін, що був впертим марксистом – не погодився і сказав- якщо не влаштовують продуктові набори, тоді видавайте робітникам вироблену продукцію, а вони самі нехай обмінюють її на ті продукти в яких відчувають потребу.  Але й ця система виявилася нежиттєздатною. Люди,  не могли досягти еквівалентного обміну. Наприклад, за один метр тканини в межах розташування фабрики де її ткали не можна було щось виміняти взагалі, бо всі працівники фабрики міняли в своєму регіоні тканину. Наприклад: за один метр тканини можна було виміняти восьмушку хліба або четвертинку куска мила. А коли від’їдеш туди де виробляють мило , то там за таку ж кількість тканини можна було роздобути десяток кусків мила , виїхавши в село – подальше від міста- можна було за тканину роздобути десяток буханців хліба. Економісти знову почали настоювати на впровадження грошей. Лєнін впирався, гроші вважав  одним із інструментів обману робітників і їх експлуатації капіталістами. Але й цей  витвір Лєніна прийшлося відміняти, бо це призводило до нееквівалентності обміну за яку ратував Маркс і за яку «вчепився» Лєнін. Знову делегації до Лєніна не лише економістів, але вже і деяких партійців, а особливо – самих робітників. Але Лєнін знову навідріз відмовився запроваджувати гроші і   зло вигукнув: « НЕ еквівалентний обмін кажете? Буде еквівалентним!» В результаті  його доручення  були розроблені «Еквівалентні Таблиці», в яких було описано який товар на яку пропорцію іншого товару дозволяється міняти. Там де з’являється заборона ( чи дозвіл) має бути і контроль за їх виконанням і покарання винних за  відхилення. Тому  були створені мінові місця де мав відбуватися обмін, створені губернські еквівалентні комісії,  що мали слідкували за еквівалентністю обміну у відповідності до пропорцій визначених еквівалентними таблицями. І ось робітник, відпрацювавши зміну, брав товар, що випускало підприємство, де він відпрацював  і ще одну зміну  ходив і обмінював зароблене.

 Під наглядом еквівалентних комісій мав виміняти свій товар на ті товари, в яких мала потребу сім’я. Звичайно, що кожний день робітник не мав змоги працювати в дві зміни, тому почали міняти товари не на день, чи навіть тиждень, а на місяць. В результаті   частина продуктів псувалась. А при закупівлі «прозапас» швидко зникли з товарного обміну цілі групи товарів. Там де наставав дефіцит – з’являвся чорний  ринок і спекуляція на дефіциті. А це вже розстрільні статті. До товарного обміну, окрім ЕКВІВАЛЕНТНИХ комісій, були підключені органи ВЧК (Як би ви відносилися до того, що кожен раз з вами в магазин йде «оперуповноважений» і наглядає, щоб ви не купили більше, ніж він вважає за достатнє для вас, або щоб ви не купили  той товар, якщо він вважає що він вам НЕ потрібний?).  В результаті запровадження „еквівалентного обміну” страждання населення від пошуку і придбання потрібного товару посилилися. Уявіть собі, що вам, власнику рулону тканини потрібне ліжко. Але власнику ліжка не потрібна тканина. Йому потрібен метал. Він не поміняє ліжко на тканину за еквівалентом, зазначеним в „еквівалентній таблиці”. Ви з тканиною йдете шукати метал, щоб потім його обміняти на ліжко. Знайшли. Повернулися до власника ліжка, а він його вже виміняв на метал в іншого „міняли”. У вас на руках залишається непотрібен вам метал. Знаходите іншого власника ліжка, але йому метал не потрібен, а потрібен хліб, Ви йдете шукати власника хліба, але власник хліба каже, що йому не потрібен метал, а потрібна молотарка... і т. д.....  І такими варіантами „оплати” праці,  на повному серйозі, практикували комуністи кілька років. Відмінили гроші як надбання цивілізації, як загальний еквівалент, як міру вартості, як інструмент оплати тільки тому, що цього вимагала теорія комунізму. Яка рекламувала, що комунізм- це суспільство без грошей. Це нормально, чи неадекватність?  Практика безгрошового товарного обміну призвела до суцільного дефіциту.  Дефіцит породив голод незадоволення і як наслідок - заворушення і бунти працюючих робітників.  Голодні бунти. Бунти придушували. Назрівала масова контрреволюція, основною рушійною силою якої був той же пролетаріат, що допомогав більшовикам прийти до влади.  Не дивлячись на лозунг «смычки города и деревни» економічні зв’язки міста з селом були знищені. Тоді Лєнін погодився на впровадження грошей і з досадою  сказав: жаль що не вдалося зразу побудувати Комунізм, мабуть до його побудови пройде ще три-чотири з’їзди партії ( тоді вони проводилися  щорічно). Лєнін не розумів, що писанина Маркса про комунізм, то не була чітка теорія, а нічим необґрунтовані догадки, політ фантазії Маркса, або просто – концепція. Еволюції виробничих відносин і їх переростання в комуністичні Маркс не розробив, і якщо по правді – то він до них і не приступав.

Але Лєнін сказав, що потім, згодом (через 3-5 років) ми  все одно знищимо гроші, а з цього «презренного металла» (золота) побудуємо туалети.  Теоретичний комунізм , за теорією Маркса, що мав привести до зникнененя держави як інституту примусу , на практиці призвів до зворотнього – до гіпертрофованого державного контролю у всіх сферах життя людей і в  масштабах значно більших , ніж при капіталізмі. Будь-яка спроба перешкодити тотальному контролю розцінювалася партією більшовиків як саботаж, а за саботах – розстріл в позасудовому порядку. Розвалюючи Російську Імперію задля побудови демократичного суспільства, більшовики перетворили Росію на тоталітарну державу з репресивною машиною управління. З лозунгом „грабуй награбоване”. Ось Вам теорія, а ось практика Комунізму!

       Лєнін погодився на впровадження грошей, але з комуністичним їх розподілом серед працюючих. Лєнін  не був обізнаний з теорією грошового обігу , а в тій частині що знав – був опонентом самій теорії, тому він запропонував якомога більшу частку грошової  виручки підприємств розподіляти серед робітників, бо «дикі капіталісти» недоплачували пролетаріату, нехай при комунізмі він заживе «на широку ногу». В результаті реалізації лєнінської грошової політики виникла наступна ситуація: виручені гроші роздавали на підприємствах,  що виробляли як товари споживання так і основні засоби виробництва, але продавати засоби виробництва було нікому – приватна власність була заборонена .  Продавати засоби  виробництва приватним особам було заборонено.  Підприємства, що мали закупити засоби виробництва,  не мали грошей, бо гроші виручені від продажу своєї продукції були також роздані своїм робітникам.  Окрім цього держслужбовцям оплата праці з бюджету проводилася за рахунок прямої емісії.  На одному кінці накопичилась нереалізована продукція, а на руках в населення появилась маса неотоварених грошей. В обігу появились царські кредитні білети, «думські гроші», керенки, цінні папери і рублі-«совзнаки». Розпочалися грошова анархія, щоденна девальвація рублів-«совзнаків» і інфляція  миттєво переросли в гіперінфляцію. Півень на базарі став коштувати мільйон рублів (коли при царизмі корова коштувала  7 рублів). За таких умов селяни знову перестали продавати свою продукцію (зерно і мясо) , оскільки виручені від продажу кошти до вечора того ж дня миттєво обезцінювалися. Знову почали назрівати голодні бунти серед робітників. Знову розпочалося примусове вилучення продуктів у селянства. .Розпочався перший голодомор комунізму в 1921 який тривав до 1922 року.   

         І лише з початком першого голодомору сталося історичне прозріння Лєніна щодо утопічності комунізму. Лєнін весною 1921 року  погодився на заміну «продрозверстки» продподатком , тобто на паліатив наступної реформи,  що називалась НЕПом. Але право на впровадження грошей в обіг , у відповідності з законами грошового обігу і приватної власності ,  Лєнін надав лише в жовтні 1921 року, тобто погодився на повноцінну відмову від комунізму і реставрацію капіталізму в Росії лише в жовтні 1921 року. З впровадженням НЕПу  продукти харчування не з’явилися одномоментно, бо селяни не вірили, що це «всерйоз і надовго». Тоді в «робітничого селянства» знову почали силою відбирати сільгосппродукцію. Знову розпочалися стихійні, але епізодичні бунти селян.  Тоді ж  Лєнін  сказав : «Що ж ми натворили, комунізм неможливий, теорія Маркса – мертва». На початку  1922 року була проведена перша деномінація «совзнаків» в співвідношенні 1:10 000, Почали мріяти про стабільну грошову одиницю, яку пропонували назвати «революційною», «федералом», «гривнею», «целковим» чи «червонцем». В зв’язку з тим, що в Україні (при УНР) вже була впроваджена  гривня  як своя валюта –, а «целковий» асоціювався зі срібним царським рублем, тому зійшлися на назві  нової валюти – червонець,. Поки йшли спори як назвати нову валюту, поки друкували нову валюту – темпи інфляціяї знизилися , але не зупинилися.  Друга деномінація «совзнаків» з одночасною заміною на червонець була проведена в жовтні 1922 року  в співвідношенні 11 400 «сов знаків» за 1 червонець, який мав бути забезпечений золотим запасом Росії.  Але й тут обманули пролетаріат - вільного обміну паперових червонців на золото так і не допустили, але золоті царські монети продовжували бути в обігу. З того часу й розпочалася  реалізація повноцінної НЕП при якій російський золотий червонець ( за аналогом золотого червонця Миколи Другого, розстріляного за вказівкою того ж Лєніна) став навіть конвертованою валютою. В 1925 році розпочалися його котирування  на Лондонській і Берлінській біржах, а потім і на Віденській біржі, в  Римі, Константинополі, Ризі і Шанхаї. Але повернімося до долі самого Лєніна.  Лєнін, зневірившись в реалістичності комуністичної теорії за 4 роки невдалих експериментів з її реалізації,   погодився на повноцінну реставрацію капіталізму в Росії лише в жовтні 1921 року, а розпочата її повна реалізація - наприкінці 1922 року. В зв’язку зі зневірою Лєніна в реалістичність комунізму, в нього особисто виникли тертя і проблеми з соратниками по партії.  Одні політичні соратники  називали Лєніна  зрадником комунізму і пропонували його знищити фізично, інші - посадити в «психушку», треті – арештувати, але всі зійшлися на тому,  що Лєніна від влади слід відсторонити. Єзуїтський вихід, що всіх влаштував, запропонував  Коба (СТАЛІН): від влади Лєніна відсторонити під приводом важкого стану здоров’я і тримати його безвиїзно в Горках  під домашнім арештом.  Офіційно об’явити, що  задля успіху лікування і щоб „не тривожити” вождя. З  впровадженням НЕПу тимчасово погодитися, бо ситуація була надто загрозлива. В випадку невдачі НЕПу – списати все на Лєніна. В випадку успіху - Лєніна возвеличити, але до влади більше не допускати. Лєнін був «геніальним» організатором вбивства мільйонів людей, але слід віддати йому належне - Лєнін був настільки гнучким, що на протязі чотирьох років зумів організувати розробки і добитися  почергової заміни вищеописаних чотирьох  економічних моделей натуроплати (бартерного розподілу) і двох варіантів грошової оплати (грошового обігу), доки не навернувся до вірного шляху – до НЕПу, тобто до ринкової економіки, до економіки яку нищив в 17-му році,  проти якої організовував збройну боротьбу. Погодьтеся, що згадану метаморфозу вчинити зовсім не просто, і негеніальній людині вона була б не під силу. Я привів тут  лише суть перетворень здійснених під його керівництвом. Звичайно, що в форматі одного розділу багатоаспектної статті, описати деталізовано згаданий період – не можливо.

        Я не бажав би, щоб читач подумав, ніби то я   ідеалізую Лєніна. Зовсім ні. То був деспотичний організатор вбивства як індивідуального так і колективного. Існують цілі зошити з переліком прізвищ під якими вердикт Лєніна на їх знищення в позасудовому порядку. Лєнінознавець Латишев , аналізуючи архіви КГБ , дійшов висновку, що Лєнін відповідальний за масове знищення співгромадян в позасудовому порядку, коли власноручно складав списки людей на знищення.  Лєнін був «геніальним» організатором вбивства мільйонів людей . Але  потрібна багатотомна монографія, а   її написання стане можливим лише тоді,  коли відкриються московські «спецхрани»  зі всіма  документами за згаданий період. Коли   Москва дозволить їх  відкрити? З однієї сторони КГБ був правонаступником ВЧК, що творили репресії, тому – „незручно”. З іншої сторони комунізм виявився міфом, тому КГБістська Москва  від продовження його будівництва в незалежній РФ  відмовилася.

http://www.rtkorr.com/news/2011/08/30/260311.new
Категорія: Україна | Додав: defaultNick (30.08.2011)
Переглядів: 310 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: